Микола Аркас-молодший: з Миколаєва до театрального життя Закарпаття

Микола Аркас-молодший навчався в кадетському корпусі в Петербурзі, який не закінчив, а у 1901 році завершив Єлисаветградське кавалерійське училище. Служив у Російській армії на Далекому Сході. З серпня 1906 по липень 1914 року перебував офіцером запасу і в цей час присвятив себе театру.

У 1907–1909 роках брав участь в аматорських виставах колективу миколаївської «Просвіти», заснованої його батьком. У 1910 році дебютував в опері «Енеїда» Миколи Лисенка в Київському театрі Миколи Садовського, у 1911–1913 роках виступав на сцені Київського театру Чернецької та в Одеському «Народному Домі». Виконував партії в операх «Галька» Станіслава Монюшка та «Катерина» Миколи Аркаса, нетривалий час мав власну трупу в Катеринодарі.

З початком Першої світової війни повернувся до військової служби, а з грудня 1917 по грудень 1919 року перебував в Армії УНР у ранзі полковника. Опинившись на теренах Західної України, не повернувся в Наддніпрянщину і присвятив подальше життя театру. У 1920–1923 роках працював актором і режисером у пересувному театрі І. Когутяка у Станіславові та в трупі В. Косака в Коломиї, у 1923–1926 роках керував аматорським театром у таборі українських полонених у Йозефові.

З 1926 по 1937 рік мешкав в Ужгороді, викладав музику і керував студентським хором Ужгородської учительської семінарії. Був актором, режисером, а певний час і директором «Руського театру товариства „Просвіта“» в Ужгороді у 1926–1929 роках. У 1930–1934 роках під його орудою працювало «Реєстрове дружество Руський театр», трансформоване у 1934 році в «Руський театр імені Миколи Садовського».

Серед його ролей — Микита у «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького, Виборний у «Наталці Полтавці» Івана Котляревського, Карась у «Запорожці за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, батько у «Катерині» Миколи Аркаса-старшого. Він автор оперети «Місяць і зоря» та музики до вистави Миколи Чирського «Неофаустіада».

У 1937 році оселився в Хусті, де працював шеф-режисером і актором театру «Нова сцена». Помер 14 грудня 1938 року від серцевого нападу на 59-му році життя. Похований на Замковій горі в Хусті; у 2016 році на місці поховання встановили пам’ятник, який у 2017 році зруйнували вандали, але завдяки позиції влади і громадськості Хуста та Миколаєва надгробок відновили. 11 жовтня 2026 року меморіальне місце відвідали учасники гастрольно-фестивальної поїздки колективу Миколаївського академічного художнього драматичного театру до Хуста.